Всі голодомори в Україні — це події, коли був штучно організований голод, а всі дії влади були зосереджені на погіршення наслідків цього лиха. Найстрашніши дати в пам’яті всіх українців: 1921 - 1923 рр., 1932 - 1933 рр., 1946 – 1947 рр.
Деякі дослідники наполягають, що лише голодомор в Україні 1932—1933 років є дійсно голодомором, відповідно може так називатися. Але особисто я не можу погоджуватися з такою думкою. Незгодні з цією точкою зору вважають, що події
1921-22 рр. та 1946-47 рр. хоча і значно поступалися розмахом страшних наслідків, але були дуже значними, і, головне, не відрізняються принципово від подій 1932-33 рр. ні за метою організаторів, ні за «механізмом» втілення.
Про голод в Україні почав заявляти на весь світ уряд УНР вже восени 1921 року. Так, у вересні 1921 року представник УНР Олександр Шульгин звернувся з проханням про допомогу голодуючому українському населенню до Нансена, а через місяць це питання місія УНР поставила в Парижі.
Тоді західний світ ще не пройнявся трагедією українського селянства, страшний голод продовжував поширюватися півднем України. До Катеринославщини, Запоріжжя та Донеччини наприкінці 1921 року додається Миколаївщина та Одещина. І на початку січня 1922 року кількість голодуючих тут сягнула 1890000 осіб, у березні - 3250000, в червні – 4103000.
Охопивши такі величезні простори, голод спричинився до збільшення смертних випадків. Зокрема, якщо за січень-березень 1922 року в Херсоні народилося 918 осіб, то вмерло – 5405. У чотирьох містах Миколаївщини за цей період з’явилося на світ 1199 осіб, а пішло з цього - 7323. І таки випадки і показники не є випадковими чи поодинокими – це відбувалося у кажному місті, селі України.
Та страшно стає від усвідомлення того, що хліб в Україні, не зважаючи на посуху, був. Його відірвали від голодного рота селянина, робітника, їхніх дітей, відправляючи за межі нашої землі.
Саме в ці страшні місяці 1922 року, коли різко зростає кількість голодуючих на півдні України (крім корінного етносу там зазнали лиха і німці, болгари, греки, чехи, шведи, молдавани, росіяни).
Мойсей Фрумкін – ім’я людини, яке має чорне тавро жаху в пам’яті нашого народу. На засіданні Політбюро ЦК КП(б)У керівники Радянської України слухняно виконують розпорядження члена Наркомпроду РРФСР Мойсея Фрумкіна, коли той вимагав вивозити мільйонами пудів хліб з України, яка сама голодує. До речі, члени Політбюро ЦК КП(б)У, віддавши розпорядження про вивезення хліба з України, протягом тривалого часу навіть не знали, скільки збіжжя вже вивезено за операційний рік.
І справді у чому ж тоді полягає турбота КП(б)У за свій народ? Про яку рівноправність членів компартії може йтися, якщо в голодні часи її керівники організовують для себе санаторії в Німеччині? Передають неймовірні суми грошей своїм дружинам…
Голодомор 1932-1933 рр. (за межами України відомий як Famine Genocide, Ukrainian Genocide) — навмисно організована шляхом штучного голоду масова загибель українців. Дослідженнями (Джеймс Мейс, Роберт Конквест та інші) було доведено, що Голодомор відповідає загальноприйнятому (резолюція про геноцид, ухвалена ООН
у 1948 р.) визначенню геноциду. Факт гeноциду українців сталінським рeжимом
у 1932—1933 р. офіційно визнаний урядами України, Австралії, Угорщини, Ватикану, Литви, Естонії, Італії, Аргентини, Канади, Грузії, Польщі, Сполучeних Штатів Амeрики, Іспанії та Перу.
АВТОР: Овакімян Арам
