Внесок українських культурних діячів у розвиток освіти слов’янських нардів
Українцi жили, працювали, закінчували життєвий шлях у багатьох країнах свiту. Серед них багато видатних державних, громадсько-полiтичних, вiйськових, наукових, культурних дiячiв, якi похованi за межами України. Українська зарубiжна некрополiстика - недостатньо вивчена проблема. Але останнiм часом цi питання стали предметом дослiджень як вiтчизняних, так i зарубiжних авторiв. У той же час узагальненої роботи, присвяченої вивченню української iсторико-культурної спадщини за кордоном, зокрема українським некрополям, бракує.
Серед українцiв, якi працювали в Росiї, немало видатних вчених. Уродженець України Олексiй Миколайович Бах (1857-1946) - всесвiтньо вiдомий вчений у галузi бiохiмiї, засновник школи радянських бiохiмiкiв. Розробив перекiсну теорiю процесiв повiльного окислення в органiзмi. Його працi про ферменти стали науковою основою розвитку харчової промисловостi. Життєвий шлях закiнчив у Москвi, похований на Новодiвочому кладовищi.
Досить численна українська емiграцiя в Нiмеччинi. Серед вiдомих українцiв Дмитро Iванович Дорошенко (1882-1952) - видатний український iсторик, громадсько-полiтичний i державний дiяч. Входив до складу Української Центральної Ради, очолював Мiнiстерство закордонних справ Української Держави. З 1920 року, перебуваючи в емiграцiї, почав займатись науковою i викладацькою дiяльнiстю. За висловом iсторика О. Оглоблина, Д. Дорошенко був першим українським iсториком, який показав науковий огляд iсторiї України як процесу розвитку української державностi. Автор близько 1 тисячi праць з iсторiї України: перш за все її культури i церкви. Помер у Нiмеччинi, похований у Мюнхенi.
У Нiмеччинi закiнчився життєвий шлях цiлого ряду вiдомих українських дiячiв. Серед них Павло Петрович Скоропадський (1873-1945) - полiтичний i державний дiяч, гетьман України (1918 р.). Пiсля приходу до влади вiн придiляв значну увагу вирiшенню фiнансово-економiчних проблем, розбудовi збройних сил, нацiонально-культурнiй полiтицi. Полiтика гетьманського уряду, спрямована на вiдновлення дореволюцiйного соцiально-економiчного ладу та захист iнтересiв консервативно-власницьких верств, участь в урядi представникiв росiйських партiй, пронiмецька орiєнтацiя викликали стихiйний опiр народних мас. У груднi 1918 року П. Скоропадський пiдписав зречення влади. Згодом поселився у Нiмеччинi, де й помер у лiкарнi монастиря Меттен. Похований в Оберсдорфi.
Нестор Іванович Махно (1889-1934) - український повстанський отаман, один iз лiдерiв анархiстського руху в Українi. Наприкiнцi 1917 - початку 1918 року сформував "селянськi вiльнi батальйони", якi вели боротьбу проти козачих частин, якi намагалися через територiю України пробитися на Дон i приєднатися до вiйськ генерала О. Каледiна. Брав участь у боротьбi проти гетьмана П. Скоропадського. Н. Махно в умовах протиборства двох сильних противникiв в Українi намагався бути "третьою силою" поряд з Директорiєю i бiльшовиками. У червнi 1919 року вiдкрито виступив проти радянської влади. Пiсля розгрому вiйськ Врангеля радянське командування розпочало рiшучу лiквiдацiю частин недавнього союзника Н. Махна. У 1921 роцi Н. Махно перейшов через румунський кордон, потiм певний час жив у Польщi, а з 1925 року - у Францiї. Похований на цвинтарi Пер-Лашез.
Найбiльш вiдомим українцем, який мешкав i помер у Канадi, був Улас Олексiйович Самчук (1905-1987) - письменник, громадський дiяч. Улас Самчук у своїх творчих шуканнях часто орiєнтувався на давньоруськi лiтописи козацьких лiтописцiв. У його творах iсторiя i сучаснiсть становлять один часовий ряд. У роки другої свiтової вiйни У. Самчук працював i боровся в Українi. Пiсля вiйни виїхав за океан. Вiн упокоївся на цвинтарi св. Володимира українського поселення поблизу Торонто.
Перерахованi прiзвища засвiдчують значний внесок видатних українцiв у цивiлiзацiйний процес щодо культури, духовного розвитку, державництва. Вивчення i дослiдження української культури, створеної не одним поколiнням українцiв на батькiвщинi i за кордоном, дозволяє розширити нашi знання про внесок українцiв у свiтову культуру, розбудову своєї держави, їхнi досягнення у всiх сферах буття. Важливу роль в опануваннi здобуткiв культури вiдiграє iсторико-культурна спадщина, зафiксована в численних пам'ятках. Пiдвищення iнтересу суспiльства до своїх витокiв, осмислення iсторичного досвiду, набутого українським народом у минулому, стимулює дослiдження iсторiї культури, актуалiзує потребу суспiльства у вивченнi i пiзнаннi життя i дiяльностi українцiв в Українi i за кордоном.
Українцi жили, працювали, закінчували життєвий шлях у багатьох країнах свiту. Серед них багато видатних державних, громадсько-полiтичних, вiйськових, наукових, культурних дiячiв, якi похованi за межами України. Українська зарубiжна некрополiстика - недостатньо вивчена проблема. Але останнiм часом цi питання стали предметом дослiджень як вiтчизняних, так i зарубiжних авторiв. У той же час узагальненої роботи, присвяченої вивченню української iсторико-культурної спадщини за кордоном, зокрема українським некрополям, бракує.
Серед українцiв, якi працювали в Росiї, немало видатних вчених. Уродженець України Олексiй Миколайович Бах (1857-1946) - всесвiтньо вiдомий вчений у галузi бiохiмiї, засновник школи радянських бiохiмiкiв. Розробив перекiсну теорiю процесiв повiльного окислення в органiзмi. Його працi про ферменти стали науковою основою розвитку харчової промисловостi. Життєвий шлях закiнчив у Москвi, похований на Новодiвочому кладовищi.
Досить численна українська емiграцiя в Нiмеччинi. Серед вiдомих українцiв Дмитро Iванович Дорошенко (1882-1952) - видатний український iсторик, громадсько-полiтичний i державний дiяч. Входив до складу Української Центральної Ради, очолював Мiнiстерство закордонних справ Української Держави. З 1920 року, перебуваючи в емiграцiї, почав займатись науковою i викладацькою дiяльнiстю. За висловом iсторика О. Оглоблина, Д. Дорошенко був першим українським iсториком, який показав науковий огляд iсторiї України як процесу розвитку української державностi. Автор близько 1 тисячi праць з iсторiї України: перш за все її культури i церкви. Помер у Нiмеччинi, похований у Мюнхенi.
У Нiмеччинi закiнчився життєвий шлях цiлого ряду вiдомих українських дiячiв. Серед них Павло Петрович Скоропадський (1873-1945) - полiтичний i державний дiяч, гетьман України (1918 р.). Пiсля приходу до влади вiн придiляв значну увагу вирiшенню фiнансово-економiчних проблем, розбудовi збройних сил, нацiонально-культурнiй полiтицi. Полiтика гетьманського уряду, спрямована на вiдновлення дореволюцiйного соцiально-економiчного ладу та захист iнтересiв консервативно-власницьких верств, участь в урядi представникiв росiйських партiй, пронiмецька орiєнтацiя викликали стихiйний опiр народних мас. У груднi 1918 року П. Скоропадський пiдписав зречення влади. Згодом поселився у Нiмеччинi, де й помер у лiкарнi монастиря Меттен. Похований в Оберсдорфi.
Нестор Іванович Махно (1889-1934) - український повстанський отаман, один iз лiдерiв анархiстського руху в Українi. Наприкiнцi 1917 - початку 1918 року сформував "селянськi вiльнi батальйони", якi вели боротьбу проти козачих частин, якi намагалися через територiю України пробитися на Дон i приєднатися до вiйськ генерала О. Каледiна. Брав участь у боротьбi проти гетьмана П. Скоропадського. Н. Махно в умовах протиборства двох сильних противникiв в Українi намагався бути "третьою силою" поряд з Директорiєю i бiльшовиками. У червнi 1919 року вiдкрито виступив проти радянської влади. Пiсля розгрому вiйськ Врангеля радянське командування розпочало рiшучу лiквiдацiю частин недавнього союзника Н. Махна. У 1921 роцi Н. Махно перейшов через румунський кордон, потiм певний час жив у Польщi, а з 1925 року - у Францiї. Похований на цвинтарi Пер-Лашез.
Найбiльш вiдомим українцем, який мешкав i помер у Канадi, був Улас Олексiйович Самчук (1905-1987) - письменник, громадський дiяч. Улас Самчук у своїх творчих шуканнях часто орiєнтувався на давньоруськi лiтописи козацьких лiтописцiв. У його творах iсторiя i сучаснiсть становлять один часовий ряд. У роки другої свiтової вiйни У. Самчук працював i боровся в Українi. Пiсля вiйни виїхав за океан. Вiн упокоївся на цвинтарi св. Володимира українського поселення поблизу Торонто.
Перерахованi прiзвища засвiдчують значний внесок видатних українцiв у цивiлiзацiйний процес щодо культури, духовного розвитку, державництва. Вивчення i дослiдження української культури, створеної не одним поколiнням українцiв на батькiвщинi i за кордоном, дозволяє розширити нашi знання про внесок українцiв у свiтову культуру, розбудову своєї держави, їхнi досягнення у всiх сферах буття. Важливу роль в опануваннi здобуткiв культури вiдiграє iсторико-культурна спадщина, зафiксована в численних пам'ятках. Пiдвищення iнтересу суспiльства до своїх витокiв, осмислення iсторичного досвiду, набутого українським народом у минулому, стимулює дослiдження iсторiї культури, актуалiзує потребу суспiльства у вивченнi i пiзнаннi життя i дiяльностi українцiв в Українi i за кордоном.
Автор: Касаткіна Дар’я
