Трипільська культура

При в'їзді в село Трипілля височіє Дівич-гора,
на якій було розкопано жертовник богині-діви зарубинецької культури.

Навіть пенршколасник у сучасному світі розуміє чому Америку називають називають "дитям Колумба", а Єгипет - "країною пірамід".Туристичний бренд найпоширеніший різновид реклами тієї чи іншої місцевості.. Україна також має поки що мало відому, але свою власну історичну спадщину світового рівня. Ім'я їй – Трипілля.

Спадок, прихований землею

Трипільська культура – одне з найяскравіших явищ первісного світу. Це перша з відомих культур землеробів та гончарів, із якої почалася історія України.

Наприкінці 19 століття київський археолог Вікентій Хвойка, який проводив розкопки в Київській губернії біля села Трипілля, знайшов останки древнього поселення. Перше, що впадало в очі – самобутня культура господарства і побуту, домобудівництва і орнаментики, скульптури і вірувань його жителів.

Зразки матеріальної і духовної культури, аналогічні тим, які знайшов Хвойка, були пізніше знайдені у багатьох місцях Правобережної України. Їхній аналіз привів археологів до думки про те, що вони не мають відношення ані до часів Київської Русі, ані до більш пізніх історичних періодів нашої історії.

	Жіноча статуетка

та Трипільська кераміка.
Знахідки В.Хвойки
із поселення біля с.Трипілля

Саму ж культуру історики охрестили за назвою місця перших розкопок - трипільською.

Тоді ж постало й питання про її датування, а головне про етнічне і географічне походження носіїв трипільської культури, тобто про те, ким були трипільці – автохтонами чи мігрантами. Вивчивши величезний масив археологічних знахідок Близького Сходу, Балкан і України, археологи прийшли практично до одностайного висновку: трипільці – це людність, яка за походженням пов'язана зі стародавніми мешканцями південної Анатолії (територія сучасної Туреччини) – хато-хуритами. І безперечно, етнічне походження останніх аж ніяк не пов'язане ані з семітами, ані з індоєвропейцями.

Трипільці з'явилися на території сучасної Україні наприкінці 6 тисячоліття до нашої ери, вочевидь, мігрувавши з Трансильванії і Молдови, куди у свою чергу потрапили саме з південної Анатолії через Балкани у 7 тисячолітті. Поселенці несли з собою небачені досі на цій землі навички відтворюючого господарства, такі звичні нині нам культурні рослини як пшениця, ячмінь, сочевиця. Вони вели з собою домашніх тварин – овець і кіз. Ці люди близькосхідної культури та мови належали до східносередземноморського антропологічного типу, який характеризується тонкокістністю, невисоким зростом, темною пігментацією, скошеним чолом і великим носом своєрідної форми.

В останнє десятиріччя з'явилися роботи, які стверджують, що трипільці – це стародавні українці. Прибічники трипільської версії україногенези шукають усе нові та нові підтвердження на користь того, що українці є прямими нащадками людності трипільської археологічної культури, яка мешкала між Карпатами та Київським Подніпров'ям.

Чи ж марні ці пошуки? Вочевидь, певні елементи культури трипільців давно стали складовою частиною традиційної української культури. Однак ніде правди діти українська мова та культура принципово різняться від культури та мови стародавніх народів Близького Сходу, а значить, і їхніх родичів трипільців. Тож прямими пращурами українців трипільська людність навряд чи могла бути.

А тому цілком логічним видається наступна низка питань – яку ж роль відіграли представники трипільської культури в етногенезі і культурі українців? І яке місце трипільська культура ще відіграватиме в історичній спадщині України? І головне – чи відіграватиме взагалі?!.

Зауважимо, що рештки цієї прадавньої культури трапляються в шести областях України. Й у деяких історико-культурних заповідниках туристам досить докладно розповідають про археологічні знахідки того періоду. Але справжня маркетингова програма просування трипільського бренду як в Україні, так і за її межами в державі відсутня.

Це й не дивно. Донедавна поняття "трипільська культура" не виходило за вузькі межі культурно-наукового вжитку. Та й підручник з історії радянських часів унікальній хліборобській цивілізації присвячував абзац, не більше.

Лише останнім часом трипільська культура, окрім усього іншого, набирає й ознак національного історико-культурного бренду. Сприяє цьому особиста зацікавленість найвищих державних посадовців у розвитку національної самосвідомості українців. Втім, не меншим є й внесок різноманітні цікаві акції, що протягом останніх років постійно проходять у містечку Ржищів.

Щож, мабуть, прийшов час наздоганяти Європу!

АВТОР: Супруненко Аліна